Проєкт «Ой, що це?»: Випуск 14. Калабаня.

Вітаємо, друзі! На зв'язку ваш улюблений мовний проєкт «Ой, що це?». КЗ «Публічна бібліотека» Веселинівської селищної ради разом із Міністерством культури та стратегічних комунікацій України продовжує досліджувати барвисті куточки нашої мови.

Сьогодні в нас нове загадкове слово — «Калабаня».

Маленькі мовознавці цього разу знову розвели фантазію на повну! Ось які асоціації та варіанти звучали під час розгадування:

• Звуки процесу: «Коли ти щось колотаєш... наколочно»;
• Хімічні асоціації: «Мабуть якась хімія, незрозуміло що»;
• Побутові образи: «Колбок… каструля…»;
• Тварини та банні образи: «Кабан… баня… вода…»;
• І нарешті — найточніша підказка: «Калабаня — це, напевно, калюжа. Калюжа з болотом.»

Спойлер для дорослих: Слово «калабаня» використовується в народній мові як назва калюжі, часто — з брудною або болотяною водою. Юні лінгвісти знову проявили відчуття мови й чудову інтуїцію!

Проєкт «Ой, що це?»: Випуск 13. Жалива — сумна історія чи щось із жалом?

 Вітаємо, друзі! На зв'язку ваш улюблений мовний проєкт «Ой, що це?». КЗ «Публічна бібліотека» Веселинівської селищної ради разом із Міністерством культури та стратегічних комунікацій України продовжує досліджувати багатство нашої мови.

Сьогодні у нас на черзі нове загадкове слово — «Жалива».

Маленькі мовознавці знову ввімкнули фантазію на повну! Гортайте варіанти та асоціації, які виникли у малечі під час розгадування:

· Сумні та загадкові образи: «Жудь... Сумна, напевно», а також загадкова «Жева»;

· Природні явища: «Може, якась злива велика...»;

· Кулінарні асоціації: «"Желе" чи що?»;

· Тваринний світ: «Не, не "дивиться жаба"» ;

· І нарешті — точне влучання: «Жало... Е, кропива. Кропива!» 

Спойлер для дорослих: Так, «жалива» — це народна назва добре відомої нам кропиви, яка вміє боляче «жалити». Юні дослідники знову продемонстрували чудову мовну інтуїцію та логіку!

Проєкт «Ой, що це?»: Випуск 12. Жагуля — спека чи щось інше?

 Вітаємо, друзі! На зв'язку ваш улюблений мовний проєкт «Ой, що це?». КЗ «Публічна бібліотека» Веселинівської селищної ради разом із Міністерством культури та стратегічних комунікацій України продовжує доводити: рідна мова завжди дивує!

Сьогодні тестуємо нове слово — «Жагуля». Діти висловили найрізноманітніші асоціації:

• ім’я жінки — «Жагуля» як персона;
• предмети — «запальничка», «машина», «жало»;
• схожість зі «Жигулем» і навіть уявлення про жабу чи пташку;
• головна думка малечі: це щось, пов’язане з жарою — «коли тобі дуже жарко».

Спойлер для дорослих: основне значення слова — спека. Отже, наші маленькі дослідники дійшли дуже близько — інтуїція підказує про теплові образи й відчуття.

Запрошуємо до обговорення!

• Чи чули ви слово «жагуля» у своїй родині чи районі?
• Які ще назви спеки вам відомі?
• Яким словом ви називаєте спеку вдома або серед знайомих?

Підтримайте маленьких лінгвістів лайком і діліться своїми історіями — плекаємо живу українську мову разом! 👇

#ОйЩоЦе #УкраїнськаМова #Діти #Бібліотека #Жагуля #СкарбиМови #Діалектизми #ЖиваМова #ВеселинівськаБібліотека

55 років Золотій Пекторалі: Веселинівська громада вшанувала пам'ять Бориса Мозолевського

 Борис Мозолевський десятиліттями досліджував історію Скіфії та скіфських курганів українського степового Причорномор'я. Він народився і виріс у селі Миколаївка Веселинівського району Миколаївської області — саме там, де колись творилася історія скіфського народу. Як згадував сам дослідник, степ починався одразу за порогом його рідної домівки. 

 Саме тут, ще у шкільні роки, розпочалося його захоплення скіфською історією.

 21 червня 1971 року о 14:30 сталася подія, яка назавжди вписала ім'я Бориса Мозолевського в історію світової археології. Під час археологічних досліджень кургану Товста Могила було знайдено найсенсаційнішу археологічну знахідку ХХ століття — золоту скіфську пектораль. 

Ця нагрудна прикраса скіфського царя IV століття до н. е. має діаметр 30,6 см, виготовлена із золота 958 проби та важить 1148 грамів. Її справжню вартість неможливо обчислити. Це відкриття називають найбільшим археологічним відкриттям ХХ століття та справжньою «поемою золотого сонячного сяйва» , якій передували 35 років непростого життя археолога, поета, мандрівника та шукача пригод.

 Окрім наукової діяльності, Борис Мозолевський залишив значну поетичну спадщину, у якій відобразив свої ліричні переживання та роздуми над долею України крізь призму її історичного минулого.

 21 червня 2026 року Веселинівська громада вшанувала пам'ять видатного земляка та відзначила 55-річчя знайдення Золотої Пекторалі спільним змістовним і цікавим заходом.

 Актову залу Будинку дитячої творчості прикрасили тематичні виставки та творчі роботи. Працівники КЗ «Публічна бібліотека» оформили виставку-панораму «Пектораль – знахідка століття».

 Будинок дитячої творчості представив роботи вихованців гуртків в'язання, ДУМ, ПТМ та зразкового художнього колективу гуртка ліплення «Пластилінова ворона». Також були представлені малюнки учнів освітніх закладів громади:

 Колосівський ліцей — Трофименко Любов, Калиняк Уляна, Панкрашин Микола, Медведик Дарія;

 Ставківський ліцей — Долинюк Вероніка, Затоковенко Катерина, Іванова Арина, Чонобривець Ірина;

 Михайлівська гімназія — Николенко Оксана, Чернишова Лариса, Мельниченко Ірина;

 Веселинівський ліцей — Пушкаш Софія, Доль Вікторія, Храпко Дарія, Маслюк Соломія, Міхно Варвара, Коржинська Софія.

 Центр культури та дозвілля забезпечив цікаву та змістовну програму заходу.

 Директор Веселинівського історичного музею ознайомив присутніх з історією знайдення та значенням Золотої Пекторалі, продемонстрував фото- та відеоматеріали про цю унікальну пам'ятку.

 Вихованці гуртка «Історичне краєзнавство» — Двойнисюк Валерія, Благорозумний Андрій, Квашенко Анна та Коржинський Михайло — декламували вірші Бориса Мозолевського.

 Племінниця археолога О. В. Добровольська поділилася теплими спогадами про свого дядька та розповіла про значення знайденої пекторалі для України й самого Бориса Миколайовича.

 Учні музичної школи Шевченко Варвара та Гузіль Поліна подарували присутнім пісні на слова Бориса Мозолевського та музику Віктора Бабінця.

 Сам композитор Віктор Бабінець виконав авторську пісню «Степ», написану на слова Бориса Мозолевського.

 Місцеві поети С. А. Шепета та О. І. Донченко вшанували пам'ять видатного земляка власними поетичними творами.

 Бібліотекарка читальної зали КЗ «Публічна бібліотека» Гордович Л. М. розповіла про роботу бібліотеки зі збирання, збереження та популяризації матеріалів про Бориса Мозолевського, а також про заходи, спрямовані на вшанування пам'яті нашого великого земляка.

 Збереження пам'яті про Бориса Мозолевського — це не лише данина поваги видатному археологу, поету та патріоту, а й важлива складова збереження історичної спадщини нашого краю та України загалом.

Проєкт «Ой, що це?»: Випуск 10. Котяче життя чи просто... «ДАРМОВИС»?

 Вітаємо, друзі! На зв'язку ваш улюблений мовний проєкт «Ой, що це?».

КЗ «Публічна бібліотека» Веселинівської селищної ради разом із Міністерством культури та стратегічних комунікацій України продовжує доводити: рідна мова — це весело, колоритно та дуже несподівано.

Минулого разу ми розгадували зимові «гринджоли», а сьогодні тестуємо дитячу інтуїцію ювілейним, десятим словом, яке змусило малечу шукати логіку між лінощами та... птахами! 🧠

🧠 ДИТЯЧА ЛОГІКА: ВІД КОТІВ-ДАРМОЇДІВ ДО ШТОРМУ

Слово «Дармовис» викликало у наших маленьких експертів цілу бурю фантазії та яскравих асоціацій:

·         Ледачий котик: Перша й найкумедніша версія: «Якась людина, яка просто висить вдома і нічого не робить. Хай буде кіт. Типу дармоїд якийсь» 🐱

·         Природне явище: Хтось відчув у цьому слові загрозу: «Це типу якийсь шторм чи що?» 🌪️

·         Орнітологічно-перукарські роздуми: Версії змінювалися зі швидкістю світла: «Ластівка… заколка…» 🪶

·         В яблучко! Попри складні лінгвістичні лабіринти, фінал порадував точним комбо-попаданням: «Ключі… брілок!» 🔑

💡 СПОЙЛЕР ДЛЯ ДОРОСЛИХ: ЩО ЦЕ НАСПРАВДІ?

У традиційній українській мові ДАРМОВИС — це підвіска, яка чіпляється до ключів, сумочки чи інших речей для краси або зручності. Простіше кажучи — наш звичний брелок. Тож ніякого котячого ледарювання, лише стильний аксесуар!

Проєкт «Ой, що це?»: Випуск 9. Бджоли, зимовий «крінж» чи просто… «ГРИНДЖОЛИ»?

 Вітаємо, друзі! На зв'язку знову ваш улюблений мовний проєкт «Ой, що це?». КЗ «Публічна бібліотека» Веселинівської селищної ради разом із Міністерством культури та стратегічних комунікацій України продовжує гортати сторінки живої, колоритної та часом дуже несподіваної української мови.

Минулого разу ми з’ясували, кого в народі називають «гевалом», а сьогодні розбираємо слово, яке взимку знає кожен західноукраїнський малюк, але у дітей на відео воно викликало справжній когнітивний дисонанс і підключило знання трендового сленгу! 

 ДИТЯЧА ЛОГІКА: ВІД КОМАХ ДО СУЧАСНОГО СЛЕНГУ

Слово «Гринджоли» змусило дитячу фантазію працювати на повну потужність. Оскільки корінь слова звучить дуже незвично, версії розділилися між природою та трендами з ТікТоку:

· Бджолина версія: Перша й настільки логічна асоціація у малечі: «М… схоже на “бджоли”». Може, це якісь особливі лісові бджоли? 

· Гардеробні роздуми: Хтось уявив щось затишне або яскраве: «Шапка. Червоний колір, думаю. Чи щось велике зелене». Було навіть практичне припущення про... куртку! 

· Грибне царство: Ну звісно, якщо «грин-», то це точно схоже на «гриб»! 

· Молодіжний тренд року: А ось тут дитяче мислення видало шедевр! Співзвучність із англіцизмами вивела дітей на новий рівень: «Може бути “гріндж”… грінджо… крінж… крінджо…» .

· У яблучко! Попри всі лінгвістичні лабіринти й згадки про «крінж», один із маленьких експертів видав тріумфальне: «Гринджоли — це… це є санки!» 

 СПОЙЛЕР ДЛЯ ДОРОСЛИХ: ЩО ЦЕ НАСПРАВДІ?

У традиційній українській мові ГРИНДЖОЛИ (або ґринджоли) — це прості дерев'яні санчата, які раніше використовували для катання або перевезення невеликих вантажів. Тож ніякого «крінжу» — лише чистий зимовий драйв, швидкість та дитячі розваги на засніжених схилах!

 ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?

Наш проєкт доводить: мова не стоїть на місці. Діти дивовижним чином пов'язують давні діалектизми із сучасними словами, які чують щодня. І такі паралелі роблять вивчення рідної мови живим, веселим та захопливим процесом!