Година історії
22 червня 2018р.
Спинись,
людино!
Мовчки
поклонись.
Задумайся
про вічне серед тиші.
Лиш
стогін серця хай злітає вгору,
Вогонь
душі горить, мов смолоскип!
Сльоза
зорі стоїть над обеліском
Сюди
прийшли ми,
щоб
вклонитись низько
Усім,
усім, хто не прийшов з війни.
77
років віддаляють нас від тієї страшної дати – 22 червня 1941 року – дня початку Великої Вітчизняної війни –
найтрагічнішої війни в історії цивілізації.
41-й.
Гіркі шляхи відступу. Згарище на місці міст і сіл, чорні руїни там, де зовсім
недавно вирувало щасливе життя.
41-й.
Рік небаченої людської мужності. Безприкладна повість людської стійкості: « До
останнього патрону, до останнього подиху».
22
червня навіки залишиться в нашій пам'яті, як День Великої Скорботи і вшанування
пам’яті жертв війни ́ — день пам'яті в Україні.
Бібліотекар читальної зали Веселинівської ЦБ Л.М. Гордович розповіла що двадцять друге червня це свято, яке не має кордонів. Тому,
країни, які брали участь у ВВВ, закріпили офіційний статус цього свята на
державному рівні.
Директор
Веселинівського історичного музею Ю.П.Бурим розповів
про початок війни на Веселинівщині.
Майже всі слухачі Університету Третього віку є
учасниками або дітьми війни, тож на черговому засіданні вони ділились
своїми спогадами. Сапожніков Микола
Леонідович розповідав як бомбили Веселинове, а
особливо пенькозавод. Равський
Василь Федорович згадував, як він з колоною добирався до міста Грозний, які
труднощі виникали на цьому шляху.
Короленко Галина Іванівна розповіла зі
спогадів батьків та старших братів, як
на Веселинівщині 16 серпня 1941 року
з’явилися гітлерівські війська, а пізніше румунські війська. Петренко Іван Григорович, учасник
війни, навчався на залізничника, а потім працював в Валуйському депо кочегаром.
Кравченко Галина Миколаївна, донька загиблого на фронті запропонувала печальним
спомином та хвилиною мовчання пом¢янути полеглих в роки війни.
Всі
присутні зі сльозами на очах слухали та підспівували пісні воєнних років.
Нехай
лише у пам’яті залишаться гіркі сторінки історії та спомин і нехай здоровиться
тим хто відстоював перемогу у цій жахливій війні.
Вічна слава солдату-герою
І солдатові без нагород
—
Хто загинув хоробрим у
бою,
Захищаючи рідний народ.
Вічна слава бійцю
рядовому,
Як і маршалу слава оця,
Хто поліг біля отчого дому
Смертю мужності, смертю
бійця.
Скільки їх полягло
серед бою!
І однаково боляче нам,
Бо в бійців рядових і
героїв
Смерть оцінена рівно —
життя!
