Медіаграмотність без віку: як громада вчиться розпізнавати фейки та бути медіа-свідомою

 У сучасному світі ми щодня стикаємося з величезними обсягами інформації. Новини, соціальні мережі, месенджери — потоки даних надходять звідусіль. Разом із достовірними повідомленнями до нас потрапляють і фейки, маніпуляції чи навіть відверте шахрайство. Саме тому розвиток медіаграмотності сьогодні стає не просто корисною навичкою, а справжньою потребою.

У Публічній бібліотеці в рамках проєкту «Доступ до кожного: цифрова бібліотека спільноти» (конкурс соціальних проєктів від Елементум Енерджі) відбулися два тренінги, присвячені темі медіаграмотності. Вони об’єднали людей різного віку, але з однаковим прагненням — навчитися орієнтуватися в інформаційному світі.

«Фейки та маніпуляції: як захиститись?»

Перший тренінг був спрямований на розуміння природи інформаційних маніпуляцій.

• Директор бібліотеки Людмила Токар розповіла про цілі та завдання проєкту, акцентувавши увагу на важливості критичного мислення.

• Методист Тетяна Волошина показала приклади шахрайських схем, пояснила основні ознаки фейкових повідомлень і продемонструвала інструменти їх перевірки.

Особливо корисною частиною стали практичні вправи: учасники навчалися перевіряти фото й відео, розпізнавати матеріали, створені штучним інтелектом, та працювати з платформою StopFake.

Завершальним акордом стала презентація книги Лорана Гунеля «Пробудження», яка яскраво ілюструє, як легко маніпулювати суспільством, позбавленим критичного мислення.

«Медіа-свідомість: як не потонути в океані інформації»

Другий тренінг був розроблений спеціально для людей поважного віку. Його мета — показати, що цифрова грамотність доступна кожному, незалежно від віку.

Разом з учасниками ми вчилися:

• відрізняти правдиві новини від фейків,

• безпечно користуватися інтернетом,

• створювати власні правила медіа-безпеки.

Атмосфера заходу була теплою й дружньою: учасники активно ставили запитання, ділилися власними історіями та навіть створили особисті плани цифрової безпеки.

Обидва тренінги стали прикладом того, що навчання та обмін досвідом об’єднують громаду. Внутрішньо переміщені особи, люди поважного віку та молодші учасники разом шукали відповіді на питання: як не потонути в океані інформації й зберегти власну свободу від маніпуляцій?

"Навіки молодий..."

 Костянти́н Фе́дорович Ольша́нський - учасник Другої Світової Війни, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир роти автоматників 384-го окремого батальйону морської піхоти Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту, старший лейтенант – так розпочала свою розповідь бібліотекарка Гордович Л. М.  Був командувачем десантного загону, куди  відібрали моряків-добровольців, саперів, зв’язківців і провідника, і який звільняв Миколаїв.      

Директор Веселинівського історичного музею Бурим Ю. П. показав відео «Костянтин Ольшанський» та розповів про цю унікальну і зухвалу операцію «Миколаївський десант».  Морській піхоті вдалося прикувати до себе увагу значних сил ворога, дезорганізувати тил противника. Бійці Ольшанського зіграли величезну роль у звільненні Миколаєва і Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року за героїзм і відвагу всім 68 десантникам присвоєно звання Героя Радянського Союзу, більшій частині – посмертно. Уже після війни, в 1965-м, зірку Героя отримав і провідник загону — Андрій Андрєєв.

 

«А на цих рушниках – Україна моя»

 

Знову на засіданні клубу «Книголюб» вивчаємо історію, звичаї, традиції, культуру рідного краю. Бібліотекарка Гордович Л. М.  розповідала про рушник – адже, вишитий рушник, це головний оберіг української родини, який передавався від покоління до покоління і був завжди з родиною: і в горі, і в радості. Його історія налічує століття.  Магічну властивість рушника посилювала відповідна вишивка, колір і розташування на полотні орнаменту. Це особливий сакральний предмет.

Сьогодні традиційний український вишитий рушник не втратив свого значення в українській культурі та продовжує залишатися символом національної спадщини. Використовується в обрядах та ритуалах, а також є популярним сувеніром. Вишивання рушників є одним з найвідоміших українських народних ремесл. Вони вирізняються своєю красою та оригінальністю.  Його традиційні візерунки наповнюються новим життям завдяки талановитим майстрам, які поєднують старовинні орнаменти із сучасними техніками та мистецтвом. Український рушник залишається не тільки практичним об'єктом побуту, але і символом об'єднання українського народу та культурної спадщини України.

Директор Веселинівського історичного музею Бурим Ю. П. показав відео «Свято рушника: яка історія і якими символами його прикрашали.», «Український весільний рушник. Історія. Візерунки. Традиції.»

Історик - краєзнавець Шепета С. А.  згадував як і що вишивали його мама і бабуся. Прочитав власний вірш присвячений українському рушнику.

Членкиня клубу Вікол Т. В. збирає, реставрує та зберігає різні вишиті вироби. На захід принесла вишиті рушники - показувала і розповідала їхні історії..      

Члени клубу та жителі селища Веселинове принесли з домашньої скрині вишиті рушники. Оформлена виставка вишитих рушників «А на цих рушниках – Україна моя».

Для присутніх оформлена книжкова виставка «З любов’ю в серці, з рушником в руках.»

 Сьогодні — День вишиванки!

Одягаємо не просто сорочку, а символ української душі, сили та нескореності.
Нехай вишиванка збереже тепло наших сердець і передасть любов до рідної землі!

В серцях і книгах пам'ять про війну

 

80-річчя Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Хоч пройшло немало років, але у кожній родині ті події є вікопомними, бо багато людей загинуло, воювало, працювало у тилу, а ще діти, які також  воювали, працювали, страждали разом з усім народом. Кожен робив свій внесок у майбутню Перемогу.

«Ми пам’ятаємо  якою страшною трагедією для українців була  Друга світова війна, і що агресора спільними зусиллями зупинили об’єднані нації. Ми пам’ятаємо, що перемагає той, хто захищає рідну землю. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Нехай болючі уроки історії додають нам мудрості й сили духу, а Перемога лишається символом національної гордості, військової слави й доблесті українського народу, навіки вписаний у героїчний літопис України…». Так розпочала засідання клубу «Книголюб» бібліотекарка Гордович Л. М. та назвала історичні факти та  деякі цифри щодо Другої світової війни.

Історик - краєзнавець Шепета С. А.  наголосив, що ми повинні  вшановувати пам’ять  честь і славу тих, хто зі зброєю в руках боровся проти ворога, хто витримав важкий тягар війни, скорботи і печалі за полеглими, прочитав власні вірші присвячені війні та перемозі.

Директор Веселинівського історичного музею Бурим Ю. П. показав відео «Ветерани – наші земляки» та розповів про них.

І в серці кожного з нас бринить одне палке бажання – щоб не було на нашій землі більше воєн, щоб розквітала вона не чорним димом вибухів і згарищ, а білим калиновим цвітом та радувала рясним врожаєм червоних ягід під мирним небом.

У мене була мрія…

28 березня 2025 року виповнилося 100 років від дня народження Дмитра Гнатюка — одного з найвидатніших українських співаків ХХ століття. Ми знаємо Дмитра Михайловича передусім як видатного співака, який підніс Україну та українську пісню на значну висоту, відкривши її світу. Його оксамитовий баритон став голосом цілої епохи, а "Два кольори", "Пісня про рушник", «Черемшина» та "Києве мій" саме в його виконанні полюбили як в Україні, так і поза її межами – так розпочала свою розповідь бібліотекарка читальної зали Публічної бібліотеки Гордович Л. М. Дмитро Гнатюк – знаменитий український виконавець, режисер, педагог, народний артист та Герой України. Артист, якого народ назвав національним співаком. Він став легендою українського та радянського оперного мистецтва з перших виступів.

Народившись у буковинському селі Мамаївці, він пройшов шлях від сільської самодіяльності до найпрестижніших сцен світу, як-от Карнегі-Хол та Ла Скала.

       Директор Веселинівського історичного музею Бурим Ю. П.  показав відео
«Видатний український співак, режисер, митець великої душі».

       Місцевий поет Шепета С. А. - наголосив, що Дмитро Гнатюк - легенда української музики, його неповторні пісні продовжують надихати мільйони українців, дарують надію і світло навіть у найтемніші часи.

       На завершення засідання члени клубу Книголюб ділилися своїми враженнями від творчості видатного українського оперного співака, чудового виконавця українських народних пісень Дмитра Гнатюка, ім’я  якого широко відоме як в Україні, так і за її межами.

Пам'ять - нескінченна книга

Непомітно плине час. Вже 81 рік, як звільнили наше селище, нашу рідну Веселинівщину від німецько-фашистських  загарбників.

В історичному музеї сьогодні відбулася година пам’яті – члени клубу «Книголюб» - діти тих воїнів, які звільняли нашу Миколаївщину. Бібліотекарка Гордович Л. М. розповіла про  32-місячну окупацію рідного краю. На захист рідної землі стали всі, чоловіки і жінки, робітники і селяни, комуністи і безпартійні, атеїсти і віруючі, люди різних поколінь, національностей, професій.

У кожній родині вона залишила важкий кривавий слід. Коли говорять про мільйони полеглих, замучених за ці роки людей завжди згадують рідних і близьких з кожної конкретної сім’ї . Вони своєю кров’ю завоювали нам мирне життя, а ми  їх спадкоємці , не впоралися з головним завданням берегти мир на нашій землі. Знову гримлять  гранати, звучать автоматні черги, знов ллється людська кров…

І зараз Україна переживає скрутні часи, країна у війні, ми вдячні нашим захисникам Другої світової війни, вдячні захисникам сьогодення за те, що завдяки їм є Україна. І завдяки захисникам Україна буде. Після темної ночі завжди приходить світанок… так буде і у нас.. віримо в світле майбутнє України.

Директор музею Бурим Ю. П. показав відео «Хроніка визволення Миколаївщини» та розповів в деталях як визволяли Веселинівський район. А історик - краєзнавець Шепета С. А. згадав про ветеранів Веселинівщини та прочитав власні вірші. Вчитель, дитина війни Донченко О. І. поділився спогадами свого нелегкого дитинства під час війни.

Наприкінці заходу присутні ділились спогадами про своїх батьків, рідних, які брали участь у Другій Світовій війні.

 

Уклонимось тим, хто поліг у бою,

Хто покрив землю рідну собою.

Усім поіменно, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

Згадаємо всіх поіменно,

Серцем згадаєм своїм.

Це потрібно не мертвим –

Це потрібно живим