Всім бажаю сонячних доріг.

Годы мчатся, как кони былинные,

Норовя по ухабам катить.

Жизнь связала меня с Веселиновым,

Здесь сошлись все дороги – пути.

Цими рядками розпочалося чергове засідання клубу «Книголюб» у нашій Публічній бібліотеці. Сьогодні ми згадували неймовірну жінку — добру, щиру та невичерпно оптимістичну Валентину Сергіївну Баранову. І сьогодні їй виповнюється 100 років - наголосила бібліотекарка читальної зали КЗ «Публічна бібліотека» Гордович Л. М.

Валентина Сергіївна народилася 4 квітня 1926 року на далекій Ярославщині, але саме наше Веселинове стало для неї справжнім домом і долею.

Приїхавши на Миколаївщину у 1949 році молодим інженером, вона понад 30 років присвятила розвитку місцевого коноплезаводу, пройшовши шлях від будівництва підприємства до передовика серед підприємств галузі, пліч-о-пліч з колегами.

Саме тут Валентина Сергіївна зустріла своє кохання, свою долю - Віктора Григоровича, який працював головним механіком на цьому ж заводі. У них народилося двоє синів, та четверо онуків. В 1981 році вийшла на пенсію. Її енергії вистачало на все — тричі обиралася депутатом райради, активно працювала у раді ветеранів та завжди була в центрі культурного життя селища. Валентина Сергіївна поетична, творча натура тож попри технічну професію інженера, її серце завжди належало поезії. У 2005 році світ побачила її збірка «Шум берез». Її вірші — це щирі роздуми про життя, природу, друзів та рідний край, у яких немає місця смутку, лише світла мудрість.

Під час зустрічі директор історичного музею Бурим Ю. П. представив зворушливу презентацію про життя поетеси. Присутні ділилися теплими спогадами про Валентину Сергіївну як про чудову сусідку, мудру наставницю та вірну подругу.

Хоч її серце зупинилося 5 січня 2014 року, пам’ять про неї живе у її віршах та в історії нашого краю.

#Веселинове #КлубКниголюб #Культура #Пам'ять #НашіЗемляки #Поезія #ВалентинаБаранова

Поезія і музика - мудрість серця

“ … Я ищу дорогу к Богу,

  Чтобы вечным быть в пути.

И к родимому порогу

С Божьей милостью прийти!”

           15 червня в районному історичному музеї для слухачів Університету третього віку проведено творчий вечір О.І.Донченка. Завідуюча відділом обслуговування районної бібліотеки Л.М.Гордович та директор районного історичного музею Ю.П.Бурим коротко розповіли про творчий та життєвий шлях  відомого на Веселинівщині вчителя,  поета, письменника, співака Донченко Олександра Івановича, який  народився 13 червня 1937 року в місті Миколаєві на березі річки Інгул.  У 1956 році Олександр Іванович закінчив українську школу №6, відслужив в лавах  Радянської Армії. Після демобілізації  одразу закінчив курси токарів на завод  “61 Комунара» і два роки працював токарем у механічному цеху № 51.

        У 1961-1966 роки навчався в Миколаївському державному педагогічному  інституту ім. Б.Г. Бєлінського.

          З 1966 року по 2016 рік працював на різних посадах: вчителем російської мови і літератури та співів Широколанівської школи, військовим керівником Веселинівської СШ №1, директором Градівської, Зеленівської, Ставківської, Лубянської, Михайлівської шкіл, інструктором райкому партії, інспектором районного відділу освіти, психологом в Веселинівській ЗОШ та  Веселинівській районній гуманітарній гімназії ім. Б.Мозолевського, а ще керував зведеним хором Веселинівської середньої і восьмирічної шкіл, а згодом і зведеним хором вчителів Веселинівського району.    

У 1980 році закінчив університет марксизму - ленінізму і одержав вищу політичну освіту.

У 1994 році закінчив факультет післядипломної освіти Миколаївського педагогічного інституту ім. В.Сухомлинського і одержав диплом спеціаліста практичної психології.

     Олександр Іванович - чотири рази ставав лауреатом обласних конкурсів самодіяльних артистів, лауреат обласного конкурсу солістів «Сімейне коло» - 2008 рік, нагороджений дипломом Миколаївської обласної адміністрації, грамотою «За вагомий і особистий внесок у розвиток національної культури, плідну творчу діяльність та з нагоди 75-ти річчя Миколаївської області», почесною грамотою Голови Ради організації ветеранів України м. Київ за значний внесок у розвиток ветеранського руху, активну роботу по соціальному захисту ветеранів, патріотичне виховання молоді на кращих традиціях старшого покоління та з нагоди 70-ти річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, вчитель року - 1993.

             Автор трьох збірок - перша збірка віршів “Капля роси” вийшла в 2000 році, друга книга “Райдуга» в 2004 році, третя книга «Люди, окрилені мрією»  в 2011 році.

            Присутні - слухачі Університету третього віку, учні, друзі привітали Олександра  Івановича Донченка з 80-річним ювілеєм квітами та піснями. Ювіляр у відповідь теж дарував пісні. 

   

   

   

Літа, мов лелеки…

     Анатолій Харланович — відомий на Миколаївщині поет, член Національної спілки письменників України, лауреат літературно-мистецької премії імені Миколи Аркаса в номінації «Розвиток народної художньої творчості».

Харланович Анатолій Васильович  народився 12 липня 1936 у с. Кременівці Веселинівського району Миколаївської області у родині військовослужбовця. Навчався в Одеській школі морського навчання, Одеському військовому зенітно-артилерійському училищі. В 1966 році закінчив юридичний факультет Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова. Довгий час працював головним юристом управління сільського господарства і продовольства Вознесенської райдержадміністрації. Працював викладачем-методистом правових дисциплін Вознесенського коледжу Миколаївського державного аграрного університету.

     Писати вірші почав ще з в п’ятому класі. Але вперше вони були надруковані в газеті «Зоря» , коли Анатолій Васильович був вже в сьомому класі.

     Першу збірку віршів  «Осенний подснежник» видав у 1990 році. Потім - «Слепая любовь» у 1991, «Аритмія» у 1993 – на російській мові.

     В 1994 році видав збірку «Таврійський полин», після якої в 1995 році за рекомендацією Бориса Мозолевського, Дмитра Кременя та Еміля Январьова був прийнятий до Національної спілки письменників України.  

     В 1998 році видав збірку поезій  «Золоте відлуння», а в 1999 році -  «Сонце опівночі», за яку отримав літературно-мистецьку премію ім.М.Аркаса. В 2002 році вийшла книга поезій  «Рапсодія степу», на яку дуже схвально відгукнувся в післямові до неї відомий український поет, лауреат Державної премії ім..Т.Г.Шевченка – Леонід Миколайович Вишеславський.

     В 2008 році вийшла остання книга -  «Сповідь». Анатолій Васильович друкувався в обласній та республіканській пресі. За вагомий особистий внесок у розвиток української культури та з нагоди 70-річчя від дня заснування Національної спілки письменників України був нагороджений Київським міським головою іменним золотим годинником та срібним знаком. Почесною грамотою Миколаївської облради за багаторічну творчу працю, вагомий особистий внесок у розвиток літературного мистецтва Миколаївської області та з нагоди 30-річчя з дня утворення Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України.   

     Першу збірку віршів  «Осенний подснежник» видав у 1990 році. Потім - «Слепая любовь» у 1991, «Аритмія» у 1993 – на російській мові. В 1994 році видав збірку «Таврійський полин», в 1998 році видав збірку поезій  «Золоте відлуння», а в 1999 році -  «Сонце опівночі», в 2002 році вийшла книга поезій  «Рапсодія степу», в 2008 році вийшла остання книга -  «Сповідь».

     11 липня в районному історичному музеї відбувся захід присвячений 80-річчю з дня народження Анатолія Харлановича, який   пройшов в теплій невимушеній атмосфері.     

     Директор районного історичного музею Бурим Ю.П. розповів про життєвий шлях нашого земляка.

Завідуюча  відділом обслуговування Веселинівської ЦРБ Гордович Л.М. розповіла про збірки поезій ювіляра, читала його вірші.                          

     Харланович В.Ф.,дружина рідного брата поета, та Ткач В.П., двоюрідний брат поета, ділились своїми спогадами про Анатолія Васильовича та своє спілкування з ним, розповідали про його любов до рідної Кременівки та односельців. Багато членів клубу «Книголюб» особисто знали Анатолія Васильовича та його дружину Марію Іванівну і  теж ділилися своїми спогадами.

Він воскресне в тридцятім столітті

    

Під такою назвою 3 лютого  у актовій залі районного Будинку дитячої творчості відбулася науково-практична конференція,  присвячена  80 - річчю від дня народження нашого земляка – археолога зі світовим ім’ям, поета, справжнього патріота, великого Українця -  Бориса Миколайовича Мозолевського.

В роботі конференції взяли участь заступник голови районної ради О.М. Загорулько, завідуюча сектором з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськими організаціями та засобами масової інформації апарату РДА Н.В. Усликова, секретар селищної ради О.А.Шевченко,  родичі уславленого земляка О.В. Добровольська та  Л.В. Калиняк, голова Веселинівської селищної громадської організації жінок «Пектораль»  Ратушняк Л.Г., директор районного історичного музею Ю.П. Бурим, історик – краєзнавець С.А. Шепета, учні Веселинівської районної гуманітарної гімназії,   Веселинівської ЗОШ І-ІІІ ст., директор музею с.Катеринівка Н.І. Денисюк, завідуюча відділом обслуговування районної бібліотеки Л.М. Гордович, директор районного Будинку дитячої творчості І.В. Павлюк,  члени клубу «Книголюб» та шанувальники творчості Б. Мозолевського.

Учасники заходу ознайомилися зі сторінками біографії Бориса Миколайовича, його життєвим шляхом,  археологічною та літературною спадщиною. Шанувальники творчості поета  читали його поезії, родичі ділилися спогадами про щирість та широту його душі, безмежну любов до рідного краю, односельців, однокласників, а вихованці вокального ансамблю  музичної школи «Талант»  (керівник Р. Чаленко) виконували пісні на слова Бориса Мозолевського («Хома», «Шипшина»).

Учасники заходу обмінялися думками  з приводу  вшанування пам’яті уславленого земляка як у нас - на його малій батьківщині, так і в  Україні.  Історик краєзнавець Шепета С.А. повідомив про те що ініціативною групою веселинівців знято відеоролик про Бориса Миколайовича,  вчитель районної гуманітарної гімназії А.Б. Зайцева  проінформувала зібрання про те, що педагогічний та учнівський колективи гімназії вийшли з ініціативою присвоєння їхньому  навчальному закладу,  імені Бориса  Мозолевського  та розказала, що вже ними зроблено  для вирішення даного питання. Приємною була для всіх присутніх  звістка про те, що на знак вшанування пам’яті Бориса Мозолевського сесією Веселинівської селищної ради  від 11 квітня 2015 року прийнято рішення № 11 про перейменування назви  центральної площі селища (Леніна) на  площу Бориса Мозолевського зі встановленням пам’ятного знаку, а на найближчій сесії селищної ради ( 18.02.16.) буде розглядатися питання про перейменування  вулиці Леніна на вулицю Бориса Мозолевського. 

На завершення історик – краєзнавець С.А. Шепета та директор Катеринівського сільського музею Н.І. Денисюк  прочитали власні поезії – посвяти Борису Мозолевському.

МОЗОЛЕВСЬКОМУ Б.М.

Не забули тебе, земляче

Ні родина, ні близькі, ані колеги…

Не один у річницю заплаче –

Про вірші, відкриття – Україні твої обереги.

Ти ж про всіх пам’ятав:  земляків,

Однокласників, школу, малу батьківщину.

Славив всіх у віршах – вчителів,

 маму, друзів,  головне ж – Україну!

Поважав і для світу з’явив

Таємниці войовників – скіфів.

Пектораль  ти відкрив, дослідив

Їх діяння , заховані в міфах.

В дисиденти тебе не вписали –

Може чудо, ангели небесної охорони

Для науки і творчості  врятували –

Хоч плював на усі заборони!

Не даремно громада прохає:

 гімназію, вулицю, площу назвати

іменем генія – археолога і  поета ,

щоб завжди його  знати і пам’ятати!

                                                     Шепета С.А.

Сонячний світ душі

"Сонячний світ душі"

 Не докорю ніколи і нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,

Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять - смерті в очі подивлюсь.

        Василь Симоненко прожив коротке, але яскраве життя. Усього 28 років. Народився 8 січня 1935 р. в селі Біївцях Лубенського району на Полтавщині, помер 14 грудня 1963 р. в Черкасах. А між цими двома датами — важке, напівголодне воєнне дитинство, навчання в університеті, журналістська робота. Усі твори Василя Симоненка розкривають його як людину. Тонкий і ніжний лірик, він своєю натхненою і щирою лірикою примушував замислюватись кожну людину над загальнолюдськими проблемами добра і зла, сенсу життя, значущості людини.

   Спадщина поета вміщується в одній книжці. Однак, на щастя, мистецтво ніколи не вимірювалося вагою. Його творчість безцінна для України. Василь Симоненко живе у своїх чудесних віршах. Він з нами. Він серед нас.

    На  черговому засіданні клубу «Книголюб» присутні познайомилися з творчим та життєвим шляхом письменника,  одного із найяскравіших представників українського «шістдесятництва» -  В.А.Симоненка. 

  Г.М.Чорна, член клубу читала вірші поета.  Згадали і пісні написані на вірші  В.Симоненка.   Також була оформлена книжкова викладка  «Сонячний світ душі».

 

 

"Жінки в житті Тараса Шевченка"

Караван історій

10.03.2015 р.

        Завідуюча відділом обслуговування районної бібліотеки Л.М.Гордович розповіла про перше захоплення  Тараса Шевченка - Оксану Коваленко, яку  поет згадав у вірші «Мені тринадцятий минало…». 

          Жінки     які ввійшли в історію завдяки тому, що стали його музами, полонили його душу, надихнули на створення шедеврів?! Їх було вісім – знакових жіночих постатей у бентежному і сповненому драматизму житті Тараса. Імена більшості з них ми б не знали, аби не любов до них великого поета. Натура емоційна і чутлива, Тарас Шевченко закохувався часто. Проте доля щоразу позбавляла його родинного щастя, кохання, про яке мріяв, надто в останні роки свого буремного життя. 

Присутні з цікавістю прослухали інформацію, читали вірші Т.Г.Шевченка.

           

             Родом з нашого краю

                        Караван історій

                                 18.09.2014

          Як не любить той край, де вперше ти побачив

                            Солодкий дивний світ, що звав життям,

Де вперше став ходить і квіткою неначе

В його теплі зростав і усміхався квітам.

(В. Бичко)

          Любов до рідного краю, до землі, до людей, що її заселяють, є спільною турботою про те, щоб він був багатшим, красивішим, культурнішим. Тож на чергове засідання клубу «Книголюб» присвятили відомим людям Миколаївщини. Повідомлення про Бахтова В.О. – художника і фотографа, Колодія В.Д. – письменника, Приходька О.К. – живописця, Чижову Л.Я. - письменницю, Завгороднього А.П. – художника і графіка, Поперечного А.Г. – відомого поета - пісенника, згадали пісні на його вірші, Марущак В.І – дитячу письменницю, Баклицького І.О. – поета, фітотерапевта, кандидата в майстри спорту з шахів, та багатьох інших присутні прослухали з цікавістю.
        Ділились відомостями та спогадами, бурхливо обговорювали сьогодення краю. Л.М.Гордович, зав.відділом обслуговування провела огляд нової літератури «Знайомтесь, новинка». І як завжди обговорили останні події в країні, адже члени клубу люди не байдужі.



Шевченківська лірика і сучасність

        Цього року українці на своїй землі і в зарубіжжі відзначають 200-річчя від дня народження великого сина України, геніального поета і художника Тараса Шевченка. Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України.

   Поет пов’язав свою долю з долею України, яка постала перед ним поневоленою, сплюндрованою завойовниками з усіх сторін. Він виступив зі своїм полум’яним словом на її захист від поневолювачів, закликав до боротьби, залишив своїм «живим і ненародженим землякам» важливі дороговкази.

     20 березня в читальному залі районної бібліотеки проведено круглий стіл «Шевченківська лірика і сучасність»  на  черговому засіданні клубу «Книголюб». Члени клубу  подивились відеофільм «Обличчя української історії. Тарас Шевченко», а потім аналізуючи творчість поета все більше переконувалися, що Т.Г.Шевченко це – пророк, автор національних ідеалів. Кожен із присутніх висловив свою думку, ким для нього є Шевченко. Потім подивились презентацію «Уклін тобі, Тарасе», читали вірші Т.Шевченка та присвячені йому.

Літературна світлиця

Інформаційна година

31.10.2013р.

Щомісяця в читальному залі районної бібліотеки відбуваються засідання клубу "Книголюб". Чергове засідання клубу «Книголюб» присвячене письменникам і книгам - ювілярам року. Члени клубу згадали Шарля Перро, якому виповнилося б 385 років, Григорія Квітку-Основяненко – 235р., Марка Вовчка – 170р., Платону Вороньку – 100р., Василю Стусу – 75р. та багатьох інших письменників. Присутні з цікавістю прослухали Л.М.Гордович завідуючу читальним залом, яка називала книги – ювіляри, а присутні згадували ту чи іншу книгу яку вони прочитали.  Потім прослухали інформаційні цікавинки та імена лауреатів  щодо Нобелівської премії з літератури, літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша, Шевченківської премії та інших.  Як завжди після основної теми обговорили новини та події в світі, країні, області, районі, селищі.