Всім бажаю сонячних доріг.
Годы мчатся, как кони былинные,
Норовя по ухабам катить.
Жизнь связала меня с Веселиновым,
Здесь сошлись все дороги – пути.
Цими рядками розпочалося чергове засідання клубу «Книголюб» у нашій Публічній бібліотеці. Сьогодні ми згадували неймовірну жінку — добру, щиру та невичерпно оптимістичну Валентину Сергіївну Баранову. І сьогодні їй виповнюється 100 років - наголосила бібліотекарка читальної зали КЗ «Публічна бібліотека» Гордович Л. М.
Валентина Сергіївна народилася 4 квітня 1926 року на далекій Ярославщині, але саме наше Веселинове стало для неї справжнім домом і долею.
Приїхавши на Миколаївщину у 1949 році молодим інженером, вона понад 30 років присвятила розвитку місцевого коноплезаводу, пройшовши шлях від будівництва підприємства до передовика серед підприємств галузі, пліч-о-пліч з колегами.
Саме тут Валентина Сергіївна зустріла своє кохання, свою долю - Віктора Григоровича, який працював головним механіком на цьому ж заводі. У них народилося двоє синів, та четверо онуків. В 1981 році вийшла на пенсію. Її енергії вистачало на все — тричі обиралася депутатом райради, активно працювала у раді ветеранів та завжди була в центрі культурного життя селища. Валентина Сергіївна поетична, творча натура тож попри технічну професію інженера, її серце завжди належало поезії. У 2005 році світ побачила її збірка «Шум берез». Її вірші — це щирі роздуми про життя, природу, друзів та рідний край, у яких немає місця смутку, лише світла мудрість.
Під час зустрічі директор історичного музею Бурим Ю. П. представив зворушливу презентацію про життя поетеси. Присутні ділилися теплими спогадами про Валентину Сергіївну як про чудову сусідку, мудру наставницю та вірну подругу.
Хоч її серце зупинилося 5 січня 2014 року, пам’ять про неї живе у її віршах та в історії нашого краю.
#Веселинове #КлубКниголюб #Культура #Пам'ять #НашіЗемляки #Поезія #ВалентинаБаранова
Немає коментарів:
Дописати коментар