Громада єднається у творчості: Новосвітлівська бібліотека долучилася до встановлення світового рекорду «Писанка Єднання»

 Українська писанка — це не просто символ Великодня, це наш генетичний код, що об’єднує серця крізь відстані. Цього року читачі Новосвітлівської бібліотеки стали частиною великої історії, долучившись до всеукраїнської благодійної ініціативи «Писанка Єднання».

Бібліотекарка Олена Красножон разом із активними читачами Новосвітлівської сільської бібліотеки-філії КЗ «Публічна бібліотека» Веселинівської селищної ради приєдналися до марафону, що охопив усю країну та закордоння.

 ОДИН ВІЗЕРУНОК — ТИСЯЧІ СЕРДЕЦЬ

Головною особливістю акції стало створення писанок за єдиним зразком, який розробив народний майстер України Володимир Каракуць. Кожна рисочка та символ на яйці мали глибоке значення, а ідентичність візерунків у всіх куточках України символізувала нашу непохитну єдність.

 СВІТОВИЙ РЕКОРД ЗА УЧАСТЮ НАШОЇ ГРОМАДИ

12 квітня 2026 року в Національному музеї народної архітектури та побуту України було офіційно зафіксовано світовий рекорд: понад 11 тисяч учасників одночасно розписували писанки. Приємно усвідомлювати, що в цьому вражаючому числі є і внесок жителів нашої Веселинівщини!

Ключові факти про ініціативу:

· Мета: Об'єднання українців, популяризація традицій та збір коштів на благодійність.

· Масштаб: Акція стартувала у березні та об'єднала школи, бібліотеки та культурні осередки по всьому світу.

· Визнання: Всі учасники від Новосвітлівської бібліотеки отримали почесні пам'ятні сертифікати, що засвідчують їхню участь у встановленні рекорду.

 СИЛА В ЄДНОСТІ

Участь Новосвітлівської бібліотеки-філії в такому масштабному міжнародному проєкті — це свідчення того, що навіть у невеликих селах живе велика любов до рідних традицій. Щиро дякуємо Олені Красножон та всім читачам, які додали свій штрих до загальної картини українського єднання.

Разом ми бережемо спадщину та творимо майбутнє!

Національна символіка України

З давніх  часів людство прагнуло надати якомога більше поетичності навколишньому світу. Ще не маючи мови та спілкуючись лише звуками, наші предки на стінах печер, в яких вони тоді жили, викарбовували зображення тварин, Сонця, неба, Місяця, вітру, води та вогню. Ці малюнки найточніше відображували свідомість представників раннього палеоліту. Вже с того часу у свідомості людини почало формуватися особливе відношення до окремих символів, яке відбудовувалося одночасно з розвитком суспільних відношень. У східнослов’янських племен найбільш характерними були символічні знаки, що являли собою гончарські клейма найбільш відомих майстрів. Ці клейма символізували подвиги воїнів і розміщувалися на родових знаменах. Цікаво знати, що в багатьох народів, наприклад, лев символізує силу і владу, бджола є символом працьовитості, підкова – це щастя, якір – надія, змія – мудрість і підступність, а меч – правосуддя.

Багато з тих символів, які з’явилися у давні часи, назавжди увійшли у культурну національну спадщину українського народу, в його історію, мистецтво і повсякденне життя. Вистраждавши багатьма століттями і виборовши собі свободу та незалежність, Україна у якості національної символіки обрала три елементи, які повинні існувати у кожній повноправній країні, – прапор, герб і гімн.

23 лютого  на черговому засіданні клубу «Книголюб» відбулася інформаційна година де обговорювалося  походження національної державної символіки.

Завідуюча відділом обслуговування районної бібліотеки Л.М.Гордович розповіла про історію походження прапору,   розміщення кольорів: який має бути вгорі — синій чи жовтий

Директор районного історичного музею Ю.П.Бурим наголосив, що  історична традиція національної символіки є давньою, багатовіковою. Тому й логічним є те, що зі всіх знаків, котрі дійшли до наших днів, найдавнішим вважається тризуб. Однак його походження залишається найбільшою таємницею для вчених України. Тризубоподібні символи можна знайти на предметах побуту епохи трипільської культури. Ними наші далекі предки позначали триєдину сутність Бога. Його присутність вони вбачали у виявах трьох найбільших благ — землі, дощу та сонячного тепла.   

Завідуюча відділом обслуговування районної бібліотеки Л.М.Гордович наголосила, що процес утвердження державної символіки на всіх історичних етапах відбувався надто складно. Не були винятком і 90-ті роки XX ст., коли Україна відновила свої державні символи, а також розповіла історію створення гімну України -  тексту та музики та за яких умов став гімном.

Учасники заходу  передивились відеофільми на дану тему, активно обмінювалися думками, доповнювали цікавими відомостями.

Люблю, коли народ співає мій, душа стає і світла і натхнена

Народна пісня — голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з моди сущого життя.

       Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією.  З давніх-давен славилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.       

   17 листопада відбулося чергове засідання клубу «Книголюб» присвячене українській народній пісні. Присутні з цікавістю слухали завідуючу відділом обслуговування Л.М.Гордович, яка розповіла Легенду про пісню та різновиди пісень. Красу української пісні для присутніх  розкрило тріо «Любисток» районного Будинку культури. Всі члени клубу з задоволенням підспівували артистам. Для присутніх оформлено книжкову викладку «Українська пісня – душа народу».