Герої нашого часу

Веселинівська центральна районна бібліотека пропонує

для використання при діяльності з патріотичного виховання та краєзнавства матеріали, що містять відомості про героїв Веселинівського району, які загинули під час АТО.

«Герої нашого часу» Веселинівський район

Бондаренко Микола Миколайович народився 15 січня 1972 року в с. Первенець Веселинівського району  Миколаївської області. З 1978 року навчався в Подільській загальноосвітній школі, де отримав базову загальну середню освіту.  В 1990 році був призваний до лав армії, а вже через рік навчався у школі прапорщиків. На підставі чого отримав звання «прапорщик». З 1992 року служив понадстроково в містах Арцизі та Бєлгород-Дністровську. Протягом трьох років працював в м. Херсоні охоронцем. В 1994 році повернувся в село Поділля, працював трактористом у ФГ «Атлант».

В 2014 році Микола Миколайович виявив бажання стати до лав Збройних Сил України. 5 квітня 2014 року був призваний Веселинівським районним військовим комісаріатом по мобілізації та зарахований в ряди Національної Гвардії. При виконанні своїх службових обов’язків отримав поранення та контузію.  18 березня 2015 року був демобілізований відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015р. № 15/2015.

Але, вже після короткотривалого відпочинку Микола не міг залишитися осторонь, виявив бажання продовжити військову службу  і знову пішов захищати територіальну цілісність України. 24 березня 2015 року був направлений до навчального полігону для подальшого проходження військової служби у окремій 28 механізованій бригаді.

12 травня 2015 року у м. Курахово Донецької області  зупинилося серце цієї відважної людини. 14 травня 2015 року поховали Бондаренка Миколу Миколайовича на кладовищі у його рідному селі Первенець.

 Зілінський Віктор Миколайович, народився 22.08.1967 р. в смт. Веселинове. Проживав в селищі Веселинове Миколаївської області, по  вулиці Богданова, 25, підприємець (послуги по ремонту автомобілів).  Був одружений: дружина – Зілінська Наталя Михайлівна, 1967р.н. та мав двох синів - Олександра та Віталія.

 Пішов добровольцем у третю хвилю мобілізації 21.08.2014р. та був направлений у169-й навчальний центр Сухопутних військ  Збройних сил України смт. Десна Чернігівської області, де протягом місяця проходив навчання з наступним направленням у зону АТО, маючи звання рядовий.

31.10.14р. героїчно загинув, виконуючи бойове завдання в районі м. Сміла Слов'яносербський район Луганської області. 5 листопада похоронили в рідному селищі.

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Олег В’ячеславович Дога  народився  18 березня 1981 р., в смт. Веселинове, Миколаївської, області.

Служив в підрозділі батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади на посаді стрілець.

Загинув 28 серпня 2014 р., в м. Дебальцеве, Донецької області, коли колона підрозділів Національної гвардії та Збройних сил України, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве – Комісаровка потрапила у засідку.

Мав 7-річну доньку.

Похований в с. Гребля, Переяслав-Хмельницького району, Київської  області.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Скирта Андрій Вікторович  народився 9 листопада 1992 р.,в селі Староолексіївка Веселинiвського району, Миколаївської області.  В 2009 році Андрій закінчив Веселинівську ЗОШ та  вступив до Миколаївського педагогічного університету ім. Сухомлинського на історико-правовий факультет.

Після першого курсу пішов до лав Збройних Сил України, службу проходив у танковій частині «Десна».

У 2014 році був призваний по мобілізації до лав 79 аеромобільної бригади, ніс службу  звані  молодшого сержанта на посаді головного сержанта взводу,  був у «гарячих точках», виходив з оточення та був поранений.  Андрій вдруге (після демобілізації) повернувся у зону АТО. Служив в підрозділі 10-ї окремого мотопіхотного  батальйону  30-ї  окремої  механізованої бригади. 

Був  нагороджений нагрудним знаком "Ветеран війни", нагрудним знаком "За військову службу", Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України»  орденом «За мужність» III ступеня.     

Загинув 15 листопада 2015 р. близько 18.15, в районі опорного пункту, розташованого на північ від міста Золоте (Попаснянський район Луганська область), підірвавшись на радіокерованому фугасі. Разом з Андрієм загинув В. Чмихаленко та С. Гадіулін.  Похований в рідному селищі Веселинове.

Народився Токарь Віталій Миколайович 11 липня 1994 року в смт. Кудрявцівка Веселинівського району, Миколаївської області.

В 2000 році пішов до Кудрявцівської загальноосвітньої школи. По закінченню школи, вступив до Березівського вищого професійного училища Одеського національного політехнічного університету, де отримав спеціальність кухаря.   Мав трирічного сина Артема.

З 30.10.2013 зарахований  солдатом до лав Збройних Сил України, на контрактній основі. Служив на посаді гранатометника  у складі  28-ї  окремої механізованої бригади (військова частина А-0660,  с.Чабанка, Одеської області).

Віталій загинув  в бою 11 листопада 2014 р. коли в 150 метрах від опорного пункту бригади поблизу села Березове (Мар'їнський район) Донецької області була виявлена російська розвідувально-диверсійна група (один з бойовиків підірвався на мінній «ростяжці»). Мотострілки вийшли на перехват. В цей час противнику підійшло підкріплення не менше 50 чоловік із мінометами та гранатометами. В ближньому бою противник був розбитий, втративши не менше 10 осіб.

Похований  в рідному селищі Кудрявцівка.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Факас Микола Ілліч народився 19 грудня 1969 року в  с. Білка, що на Одещині, проживав  в с.Новосвітлівка Миколаївської області, Веселинівського району. Був батьком трьох дітей. До мобілізації працював трактористом в ТОВ «Довіра» в с. Григорівка Веселинівського району. 

З 01.08.2014 року був призваний по мобілізації Веселинівським районним військовим комісаріатом Миколаївської області до складу  28-ї механізованої бригади (с. Чабанка), а восени 2014 року був дислокований до військової частини А – 0666 (с. Мар’їнка Донецька область), де ніс cлужбу у 3 батальйоні 7 роти на посаді командира роти та виконував функції водія-механіка БМП-2.

Бойові побратими характеризували його як висококваліфікованого спеціаліста, відчайдушного воїна та доброго товариша.  

Помер 27 лютого 2015 року біля с. Мар´їнка Донецької області.

     

Фігурський Артур Сергійович народився 31.10.1987 в с. Нововоскресенка. Навчався у Нововоскресенській школі , закінчив 9 класів в 2003 році, потім навчався в Надбузькому ліцеї. З 2006 року служив в Збройних силах України.       До виконання службових обовязків ставився з працелюбністю, добропорядністю, людською щедрістю, теплотою. В 2011 році переїхав працювати до м. Миколаєва. Саме в Миколаєві Артур зустрів своє щастя і долю на ім’я Світлана. Разом виховували двух синів Вадима та Максима 5 та 2 років. Будували плани на щасливе майбутнє та раділи кожному дню прожитому разом. Але не судилося.

З 2013 року Артур вирішив зв’язати своє життя з українською армією та прийняв рішення служити за контрактом в 145-й окремому  ремонтно-відновлювальному полку на посаді командира відділення в звані сержант м. Миколаїв.

Загинув  21 серпня 2014 р. внаслідок обстрілу з “ГРАД” (БМ-21) позицій полку.