Час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану

Минають дні, ідуть роки.

Життя  листки перегортає.

А  біль Афгану – навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Афганська війна – ще одна сумна сторінка нашої історії, брудна, неоголошена... Та хіба війни бувають чистими? Вона як усі попередні, несли смерть, каліцтво, одягнула в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.

Назавжди залишиться болем у серцях нашого народу сумна статистика:  через цю безглузду війну пройшли 700 тисяч чоловік. І серед них 30 відсотків були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч воїнів загинуло у радянсько-афганській війні. Вона лишила страшні наслідки для України. Не повернулися додому з війни 3360 воїнів; з них 3280 загинуло, а 80 пропало безвісти чи потрапило в полон.

13.02.в читальному залі районної бібліотеки проведено захід «Час і досі не загоїв рани – цей одвічний біль Афганістану». Члени клубу «Книголюб» зібралися щоб відзначити День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 25-ї річниці виведення військ з Афганістану.  Щоб згадати імена учасників бойових дій і щоб пом`янути тих, які загинули в афганській війні, яка назавжди залишиться болем у серцях нашого народу. Учасники засідання подивилися відео презентацію «Афган – мої біль і пам'ять… Воїни – афганці Веселинівського району Миколаївської області» підготовлену гуртківцями-краєзнавцями під керівництвом С.А.Шепети та відеофільм «Афганістан 1979 - 1989» створений районним Будинком культури і присвячений   воїнам – афганцям Веселинівського району Миколаївської області. Член клубу О.А.Трус поділилась своїми спогадами про той час,коли її син служив в Афганістані. А В.П.Ткач згадав про свого студента  Миколаївського технікуму залізничного транспорту, воїна – афганця, який загинув під час війни, з с. Поділля Ігоря Колісніченка. С.А.Шепета прочитав свій вірш присвячений цій події.

 Для нас – війна закінчилась давно,

Для нас – війна закінчилась давно,

Вони - навіки в ній лишились…

Ми виросли, змужніли, мирно живемо,

Їх – надмогильні камені накрили…

 

Вони  загинули … або від ран,

Або  хвороб, що  зсередини з’їли тіло.

Хто із Афгану повернувся – ветеран!

А більшість – зрозуміти їх війну – не вміло!

 

Звичайно: в Україні ,- хоч в нужді,- та мир,

Хоч в магазинах черги і невиплати зарплати,

Проте і вчаться, і закохуються, є свій двір,

Яке їм діло, що в якомусь – плаче мати …

 

Несила зрозуміти, що війна своїм крилом

Накрила й неньку -  Україну.

П'ятнадцять тисяч марно полягло

За примху тих, кому це горе не боліло!

 

Спокійно спіть, ми пам’ятаєм всіх

Солдатів, що не повернулись із Афгану,

Хай вічна пам'ять від народу буде Вам,

Віка й здоров’я  - хлопцям- ветеранам!