Війна і долі

 Котився грізно невблаганний вал

Святого гніву, помсти і розплати.

І ось він день, коли за перевал

Фашистську нечисть вимели солдати

І воля, воля! – з полум’я боїв

Прийшла на рідні згарища – руїни

Ти не забудеш тих бентежних днів

Моя прекрасна, люба Батьківщино!

29 березня 1944 року - визволення Веселинового від нацистських окупантів і чергова зустріч в клубі Книголюб присвячена цій події. Бібліотекарка читальної зали КЗ «Публічна бібліотека» Веселинівської селищної ради Гордович Л. М. розповіла присутнім: Веселинове і Веселинівський район (нині Миколаївська область) перебувало під німецькою окупацією з 11 серпня 1941 року після стрімкого наступу військ Вермахта в ході Операції Барбаросса. Селище Веселинове було звільнено від нацистських окупантів в ході масштабної Березнегувато - Снігурівської операції. Визволення населених пунктів району відбувалося в березні – квітні 1944 року, в рамках просування радянських військ після боїв за Миколаїв. Це була частина загального наступу військ Червоної армії на Південному фронті з метою: звільнення Миколаївської та Одеської областей, виходу до Чорного моря, відрізання німецько-румунських військ. Згідно з архівами та спогадами бійців 228-ї стрілецької дивізії, бої були запеклими. Через весняне бездоріжжя техніка грузла в багнюці, тому солдатам доводилося буквально на руках переносити артилерію та боєприпаси. «Ми йшли по коліно в болоті. Коні не витримували, а люди йшли. Веселинове зустріло нас вогнем, але німці вже відчували оточення і почали відступ у бік Березівки», - згадував один із ветеранів підрозділу. Велику допомогу регулярним військам надавали місцеві партизанські загони що діяли в регіоні та жителі Веселинового. Перешкоджали ворогу руйнувати інфраструктуру, допомагали витягувати застряглі вантажівки та при переправах. виносили їжу, показували безпечні проходи через балки. Директор Веселинівського історичного музею Веселинівської селищної ради Бурим Ю. П. показав відеофільм та хронікальні кадри визволення Миколаївської області та Веселинового від нацистських окупантів.Присутні ділились спогадами, як своїми, так і розповідями близьких, рідних, знайомих про роки окупації та день визволення. Спогад-розповідь: «То був сірий, вологий день. Раптом почулася стрілянина з боку залізниці. А потім у село зайшли наші. Всі вибігли з хат, плакали, обіймали солдатів. Вони були втомлені, брудні від нашої масної землі, але такі рідні». Для присутніх проведено огляд літератури «І живуть у пам’яті народу » та оформлено перегляд книг «Це все було… О, незабудьте, люди!».