Сім’я – храм любові і добра

 Сім’я – є берегинею людських цінностей, культури та розвитку, і завжди залишатиметься основним елементом суспільства. Тому не дивно, що існує свято, присвячене сім’ям. Його відзначають у багатьох країнах світу. Міжнародний день сім'ї заснований в 1993 році з ініціативи Генеральної Асамблеї ООН, воно швидко знайшло своїх прихильників по всьому світу. Основна цінність - єдність рідних людей. Окрім Міжнародного дня сімей, в Україні існує своє свято, присвячене родині. відзначається 8 липня з 2012 року. Цікаво, що цього дня православна церква відзначає День пам’яті святих Петра і Февронії - покровителів сім’ї та любові. Їхній шлюб є зразком християнського шлюбу.      

Символом Дня сім'ї стала ромашка. У день святкування плетуть вінки з ромашок, дарують букети ромашок і "февронькі" - листівки із зображенням ромашок або інших символів сім'ї.

Директор Веселинівського історичного музею Ю.П Бурим  розповів про сім’ю Григорія Володимировича та Олександри Іванівни Пашковських.

Олександра Іванівна - вчителька молодших класів пішла на фронт у червні 1942 за путівкою райкому комсомолу Омської області. Обслуговувала зброю на літаках в 826-му винищувальному полку. Після війни Олександра Іванівна з великою радістю повернулась до вчителювання в село Поділля Веселинівського району. Працювала: вчителем, директором школи, секретарем райкому партії, інспектором райвно - в кожну справу вкладала часточку своєї щедрої душі. Нагороджена  медаллю «За бойові заслуги», ювілейними  медалями  «За доблесну працю»,  «На  ознаменування   100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Відмінник народної освіти, присвоєно звання «Заслужена вчителька Української РСР». Померла 31 грудня 2006 року. Григорій Володимирович служив мотористом в морській авіації. На Балтиці і застала його війна. Під час блокади Ленінграда, голоду та обстрілів, безперервних бомбардувань, старшина Пашковський і його товариші – мотористи готували машини до вильотів, ремонтували техніку, в будь-яких умовах усували пошкодження. День Перемоги авіаційний полк, в якому служив Пашковський Г. В., зустрів в Німеччині. Звідти і демобілізувався. Приїхав на Батьківщину дружини в Веселинівський район. Тут і залишився, по серцю прийшовся йому широкий, рівний, схожий на море південний степ. Працював Пашковський головою правління в колгоспі «Україна». Нагороджений  орденами Вітчизняної війни ІІ-го ступеня та  «Червоної Зірки», медалями, поруч з військовими нагородами сяють орден Трудового Червоного прапора, орден Леніна і Золота Зірка Героя Соціалістичної праці.

Бібліотекар читальної зали КЗ «Публічна бібліотека» Л. М. Гордович  розповіла про сім’ю Семена Івановича та Марії Василівни  Шестових.  Марія Василівна дуже хотіла бути артисткою, але війна поламала всі плани. Вона працювала піонервожатою, вихователькою в дитячому садку, на маслозаводі, в колгоспі. Але через все життя пронесла любов до мистецтва. . Семен Іванович в вісімнадцять років пішов на фронт, звільняв м. Одесу, Західну Україну – м. Рівне, Волинь, Білорусію, м. Брест, форсував р. Одер, брав Берлін. В своєму житті, а це – 62 роки,  вони все робили  разом  - брали участь в художній самодіяльності, ставили п’єси за мотивами українських драматургів, гарно співали в сільському хорі, виховували трьох дітей.