Ласкаво просимо Вас до нас в бібліотеку. Відвідайте, не пошкодуєте!

субота, 26 вересня 2026 р.

І шумітиму людям про вічне...

 Сьогодні книголюби зібралися разом, щоб ушанувати пам'ять Анатолія Васильовича Харлановича (1936–2008) — видатного українського поета, педагога, юриста та громадського діяча. Зустріч пройшла у теплій та зворушливій атмосфері: гостя — Ірина Щупак, яка особисто знайома з родиною ювіляра, поділилася щирими спогадами. Про життєвий та творчий шлях — гості переглянули тематичну презентацію, декламували поезії та ділилися теплими думками.  Прослухали зворушливий відеозапис пісень про батька й матір у виконанні сина митця, Сергія Харлановича.Фінальним акордом заходу стала незабутня «Пісня про Веселинове» у виконанні Євгена Платовського.

Хто такий Анатолій Харланович і чому пам’ять про нього жива?

Анатолій Васильович — людина великого серця та багатого таланту, чий внесок у культуру Миколаївщини важко переоцінити.

Народився 12 липня 1936 року в с. Кременівка Веселинівського району. Навчався у Веселинівській школі, де здружився з майбутнім видатним археологом Борисом Мозолевським.

Закінчив Одеське артилерійське училище та юридичний факультет Одеського державного університету. Служив у Збройних Силах та МВС.

З 1972 року мешкав у Вознесенську, працював головним юристом управління сільського господарства, а з 1996 року викладав право у Вознесенському коледжі МДАУ.

Анатолій Харланович — член Національної спілки письменників України (з 1995 р.) та лауреат обласної премії ім. М. Аркаса (2000 р.).

Серед його відомих збірок: «Осенний подснежник», «Слепая любовь», «Аритмія», «Таврійський полин», «Золоте відлуння», «Сонце опівночі», «Рапсодія степу» та підсумкова книга «Сповідь».

У своїх творах він оспівував красу рідного краю, стародавню історію Північного Причорномор’я, працю хліборобів та долю українського народу. Його слово завжди залишалося щирим, правдивим і зверненим до серця кожного з нас.

Світла пам'ять нашому поетові-земляку!









 

середа, 16 вересня 2026 р.

Проєкт «Ой, що це?»: Випуск 20. Почвара

 Вітаємо, друзі! На зв’язку мовний проєкт «Ой, що це?»! 📚✨

КЗ «Публічна бібліотека» Веселинівської селищної ради разом із Міністерством культури та стратегічних комунікацій України продовжує відкривати для вас цікаві й несподівані таємниці рідної мови.

Сьогодні в центрі нашої уваги — слово «почвара».

Юні мовознавці знову ввімкнули уяву на повну! Хтось припустив, що це може бути якась невідома тварина… Хтось згадав про казанок і щось «пекти»… А хтось одразу сказав: це щось дуже страшне, незвичне, як монстр! 🦕👻

І після всіх здогадок — правильна відповідь: почвара — це чудовисько, потвора, страхіття.

Це колоритне слово має кілька значень. Так називають не лише казкових монстрів, а й привидів чи примар. А ще в переносному значенні так можуть сказати про людину з потворною зовнішністю або негарною поведінкою. До речі, це слово має цікаві синоніми: мара, потороча, очмана, страховище, чудовисько.

Це слово зустрічається у творах українських класиків, зокрема в Івана Франка, і походить із польської мови, де «poczwara» означає «потвору» або «страховище».

Запрошуємо дорослих і малих до жвавого обговорення:

· Чи чули ви слово «почвара» у своєму краї?

· Як ви гадаєте, чому воно таке образне й моторошне?

· Які ще давні або діалектні слова на позначення міфічних істот чи страховищ ви знаєте?

Підтримайте маленьких дослідників лайком, діліться своїми мовними знахідками в коментарях та обов’язково поширте цей допис!

Зберігаємо і плекаємо живу українську мову разом! 💙💛

#ОйЩоЦе #УкраїнськаМова #СкарбиМови #Діалектизми #Почвара #ВеселинівськаБібліотека




Інтернет-центр у бібліотеці — це місце, де можна не лише читати, а й вирішувати важливі справи онлайн!

 Не знаєте, як скористатися певним сервісом? Потрібно щось знайти в Інтернеті? Хочете навчитися користуватися смартфоном чи комп’ютером? Приходьте — допоможемо!

 У нас можна скористатися комп’ютером та Інтернетом, створити електронну пошту, пройти онлайн-навчання, знайти потрібну інформацію та розібратися з цифровими сервісами.

 Також допомагаємо бути безпечнішими онлайн — розпізнавати фейки, шахрайські повідомлення, маніпуляції та небезпечні посилання.

 І зовсім не важливо, чи ви впевнено користуєтеся гаджетами, чи тільки починаєте. Пояснимо просто, зрозуміло і без поспіху.

 Наші користувачі вже навчаються, шукають інформацію, вирішують повсякденні питання та відкривають для себе нові можливості цифрового світу.

 А тепер ваша черга! Не відкладайте те, чого давно хотіли навчитися.

Завітайте до інтернет-центру Публічної бібліотеки Веселинівської селищної ради. Приходьте зі своїм запитанням — розберемося разом! 








субота, 12 вересня 2026 р.

Книголюби знову разом — і цього разу говорили про безпеку!

Після літніх канікул члени клубу «Книголюб» та внутрішньо переміщені особи, які проживають у нашій громаді, зустрілися на черговому засіданні. Цього разу тема була не лише цікавою, а й надзвичайно важливою для сьогодення — «Небезпечні території». Зустріч була присвячена мінній безпеці та правилам поведінки у разі виявлення вибухонебезпечних предметів.

Фахівці ГО «Десяте квітня» розповіли учасникам:
які небезпеки можуть приховувати вибухонебезпечні предмети;
як розпізнати небезпечну територію;

чого категорично не можна робити у разі виявлення підозрілого предмета;
як правильно діяти, щоб убезпечити себе та оточуючих.

Учасникам також продемонстрували зразки небезпечних предметів та пояснили, чому навіть звичайна на вигляд знахідка може становити смертельну загрозу.

Тренінг пройшов у активній та відкритій атмосфері. Учасники ставили запитання, ділилися власними знаннями й життєвим досвідом - адже такі знання можуть одного дня врятувати життя.

Десяте квітня — українська благодійна та правозахисна організація, яка допомагає вразливим категоріям населення, зокрема внутрішньо переміщеним особам, постраждалим від війни, біженцям та особам без громадянства.

Гаряча лінія: 0 800 33 28 58 Працює з понеділка по суботу, з 09:00 до 19:00. Дзвінки безкоштовні.

Офіційні деталі та актуальні оголошення про реєстрацію на допомогу можна знайти на сайті Десяте квітня або на їхній сторінці у Facebook.

Актуальну інформацію про діяльність та можливість отримання допомоги можна знайти на офіційних ресурсах організації.

Захід реалізується в рамках партнерства AAR Japan (Японська асоціація допомоги і звільнення).

Щиро дякуємо представникам ГО «Десяте квітня» за важливі знання, підтримку та турботу про безпеку наших мешканців!

А нашим книголюбам — за активність, небайдужість і бажання навчатися та дбати про безпеку себе й своїх близьких! Тож запрошуємо до нашого клубу Книголюб.

Пам’ятаймо: знання правил мінної безпеки можуть врятувати життя!


#Книголюб #МіннаБезпека #НебезпечніТериторії #Безпека #ДесятеКвітня #ВПО #Підтримка #AARJapan






четвер, 10 вересня 2026 р.

Проєкт «Ой, що це?»: Випуск 19. Пелька

Вітаємо, друзі! На зв’язку мовний проєкт «Ой, що це?»!

КЗ «Публічна бібліотека» Веселинівської селищної ради разом із Міністерством культури та стратегічних комунікацій України знову відкриває для вас цікаві й несподівані таємниці рідної мови. 

Сьогодні в центрі нашої уваги — слово «пелька».

Юні мовознавці вкотре ввімкнули фантазію на повну потужність, уявляючи, що це слово може означати щось веселе чи незвичне. Хтось припустив, що це схоже на «пеньок» або частину дерева… А хтось навіть згадав, що так у народі називають рот.

І після всіх здогадок — правильна відповідь: пелька — це рот.

Це просте, але дуже влучне діалектне слово, яке наші пращури вживали, коли хотіли сказати про рот або горло. До речі, у розмовному мовленні побутують і сталі вирази з цим словом: «затулити пельку» (замовкнути), «дерти пельку» (голосно кричати), «набити пельку» (наїстися)



Запрошуємо дорослих і малих до жвавого обговорення:

· Чи чули ви слово «пелька» у своєму краї?

· Як ви гадаєте, чому воно таке влучне й образне?

· Які ще давні або діалектні слова на позначення частин тіла чи емоцій ви знаєте?

Підтримайте маленьких дослідників лайком, діліться своїми мовними знахідками в коментарях та обов’язково поширте цей допис!

Зберігаємо і плекаємо живу українську мову разом!

#ОйЩоЦе #УкраїнськаМова #СкарбиМови #Діалектизми #Пелька #ВеселинівськаБібліотека

 

четвер, 3 вересня 2026 р.

Проєкт «Ой, що це?»: Випуск 18. Пасіювати

 Вітаємо, друзі! На зв’язку мовний проєкт «Ой, що це?»!

КЗ «Публічна бібліотека» Веселинівської селищної ради разом із Міністерством культури та стратегічних комунікацій України знову відкривають для вас цікаві й несподівані таємниці рідної мови.

Сьогодні в центрі нашої уваги — слово «пасіювати».

Юні мовознавці вкотре ввімкнули фантазію на повну потужність, уявляючи, що це слово може означати щось веселе чи незвичне.

І після всіх здогадок — правильна відповідь: пасіювати — це гніватися, сердитися.

Це гарне, мелодійне діалектне слово, яке вживали наші пращури, коли хотіли сказати про сильне обурення чи роздратування. До речі, споріднене слово «пасія» у діалектному вжитку теж означає «гнів» (пор. «впадати в пасію»).

Запрошуємо дорослих і малих до жвавого обговорення:

· Чи чули ви слово «пасіювати» у своєму краї?

· Як ви гадаєте, чому воно таке милозвучне, хоч і означає неприємне почуття?

· Які ще давні або діалектні слова на позначення емоцій ви знаєте?

Підтримайте маленьких дослідників лайком, діліться своїми мовними знахідками в коментарях та обов’язково поширте цей допис!

Зберігаємо і плекаємо живу українську мову разом!

#ОйЩоЦе #УкраїнськаМова #СкарбиМови #Діалектизми #Пасіювати #ВеселинівськаБібліотека